Черновцы

Черновцы — головне місто (240 тис. жителів) української Буковини, розташоване на річці Прут. Його історія не надто багата подіями: вперше заснований Ярославом Осмомислом в 12 столітті як Чорна фортеця, скасовану при монголах. Далі село Черновиці згадується в 1403 році в посланні Міхая Доброго львівським купцям, і з цього моменту стає центром торгівлі між Молдовою та Польщею. З 1457 року — ярмарковий центр, з 1491 — місто. У наступні століття багаторазово розорявся: 1497, 1509, 1688 — поляками, 1626, 1646, 1672, 1714 — турками, в 1650 і 1653 — козаками, так і росіяни не проходили повз (1709, 1735, 1769). Все змінилося при Австро-Угорщині( з 1775 року): місто стало спочатку центром Чернівецького округу, а після революції 1848 року-окремої провінції. У складі Румунії в міжвоєнну епоху Чернівці були третім за величиною містом (114 тисяч жителів), після Бухареста та Кишинева.
У Чернівцях немає кам’яних будівель старше хоча б двохсот років. Та й старше 150 — одиниці. Місто було забудоване майже «залпом» в 1850-1930-ті роки, і навіть не віриться, що на початку ХХ століття тут жило всього 70 тисяч осіб. Серед мандрівників Чернівці вважаються найбільш добре збереженим містом середнього розміру на пострадянському просторі. І не без підстав.

Моя розповідь про Чернівці складатиметься з 4 частин: в перших трьох прогуляємося по центру, в останній з’їздимо в скансен в Гіркіше. А почнемо прогулянку з головної вулиці-це офіційна назва, і теж цілком виправдане.

Головна вулиця — вона дійсно Головна. По-перше, вона перетинає майже все місто, нумерація на ній доходить до 280-х будинків. На ній розташовані вокзал, ратуша, кафедральний собор, а далі вулиця йде в спальні райони аж до південного виїзду, і на ній же варто головний автовокзал. Почнемо прогулянку від вокзалу:

Залізниця сюди прийшла в 1866 році — приблизно тоді ж, коли і в інші міста австрійською Західної України. А сам вокзал — один з трьох вцілілих вокзалів-палаців (поряд зі львівським та Івано-Франківським), побудованих на рубежі століть у стилі сецесії:

Чернівецький вокзал, звісно, суттєво Провінційний Львівський, але й суттєво масштабніший, ніж в Івано-Франківську. Мені найбільше запам’яталася фігура дівчини на фасаді-це Ірида, Давньогрецька вісниця богів. Не знаю, що хотів сказати скульптор, зробивши їй настільки недосконалу фігуру-але є в цій недосконалості щось дуже живе, і тому привабливе:

І дітлахи. Ні, все-таки не дарма Австро-Угорщина-Батьківщина Зігмунда Фрейда!

На фасаді-чудові Годинники:

А всередині навіть сфотографував сецесійне оздоблення (чого не зробив у Львові та Івано-Франківську):

Але треба зауважити, при всій розкоші, простір цих вокзалів використовується досить нераціонально. Будучи набагато більшими, вони (що Чернівці, що Франківськ) вміщують не більше, а то й менше, ніж посередній губернський вокзал в Росії. А ось перон тут дуже колоритний — вікторіанського вигляду навіс з годинником, угорський дизель-поїзд Д2 і румунське будівля далеко.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *